Кількість стародавніх марсіанських озер могла бути різко недооцінена вченими

Озера - це водойми, що живляться дощовими опадами, таненням снігу, річками та підземними водами, завдяки яким наша Земля кишить життям. Озера також містять важливі геологічні дані про минулі кліматичні умови.

Хоча сьогодні Марс є замерзлою пустелею, вчені довели, що Червона планета містить докази існування древніх озер, які були на ній мільярди років тому, та які можуть містити докази давнього життя й кліматичних умов.

Провівши мета-аналіз багаторічних супутникових даних, які мають свідчення про наявність озер на Марсі, вчені припустили, що вчені могли значно недооцінити кількість стародавніх марсіанських озер, які колись існували.

Міжнародна команда нещодавно опублікували свої результати в журналі Nature Astronomy, в якому описали глобальний аналіз стародавніх марсіанських озер.

"Ми знаємо про приблизно 500 стародавніх озер на Марсі, але майже всі озера, про які ми знаємо, більші за 100 кв. км", - пояснює провідний автор роботи доктор Джозеф Міхальський, геолог з факультету наук про Землю Гонконгського університету.

"Але на Землі 70% озер менші за цей розмір, вони виникають у холодному середовищі, де відступили льодовики. Ці невеликі озера важко виявити на Марсі за допомогою супутникового дистанційного зондування, але багато невеликих озер ймовірно дійсно існували. Цілком ймовірно, що принаймні 70% марсіанських озер ще належить відкрити".

Вчені спостерігають за цими невеликими озерами на Землі для того, щоб зрозуміти зміни клімату. Відсутні маленькі озера на Марсі також можуть містити важливу інформацію про минулі кліматичні умови.

У нещодавній роботі також повідомляється, що більшість відомих марсіанських озер датуються періодом від 3,500 до 4,000 мільйонів років тому, але кожне з озер могло проіснувати лише геологічно короткий час (від 10,000 до 100,000 років) протягом цього часового проміжку. Це означає, що стародавній Марс ймовірно також був переважно холодним і сухим, але епізодично прогрівався на короткі проміжки часу.

Міхальський додає: "Через нижчу гравітацію на Марсі та поширений дрібнозернистий ґрунт, озера на Марсі були б дуже каламутними та не дозволяли б світлу проникати дуже глибоко, що могло б стати проблемою для фотосинтетичного життя, якщо б воно існувало".

Озера містять воду, поживні речовини та джерела енергії для можливого мікробного життя, включаючи світло для фотосинтезу. Тому озера є головними цілями для астробіологічних досліджень марсоходів, таких як ровер "Персеверанс", який зараз перебуває на Марсі (з лютого 2021 року, в кратері Езеро). Але Міхальський попереджає: "Не всі озера створені рівними. Іншими словами, деякі марсіанські озера були б більш цікавими для мікробного життя, ніж інші, тому що деякі з них були великими, глибокими, довгоживучими й мали широкий спектр середовищ, таких як гідротермальні системи, які могли бути сприятливими для формування простого життя". З цієї точки зору, може мати сенс обрати для майбутніх досліджень великі, давні, екологічно різноманітні озера.

"На Землі є багато середовищ, які можуть слугувати аналогами інших планет. Від суворої місцевості Шпіцбергену до глибин озера Моно - ми можемо визначити, як розробити інструменти для виявлення життя в інших місцях прямо тут, у себе вдома. Більшість цих інструментів спрямовані на виявлення решток і залишків мікробного життя", - сказав доктор Девід Бейкер, еколог зі Школи біологічних наук Гонконзького університету, який добре обізнаний з мікробними системами в озерах Землі.

У травні цього року Китай успішно висадив на Марс свій перший спусковий апарат "Чжурон". Зараз він мандрує рівнинами Утопії Планетиди (найбільший ударний басейн з-поміж усіх виявлених у цілій Сонячній системі з діаметром приблизно 3300 км), досліджуючи мінералогічні й хімічні докази нещодавніх кліматичних змін. Китай також планує місію з доставлення зразків на Землю, яка ймовірно відбудеться наприкінці цього десятиріччя й може бути спрямована на одне з цікавих озерних родовищ.

Статья на русском языке